Тартак – Зновим роком 0

В дитинстві мене не любив ніхто!
Коли всі ходили в куртках, я носив пальто.
Усім давали в школу гроші та пиріжки,
А я тагав з собою зарозумні книжки.
На шкільній дискотеці всі розбивалися на пари,
Тільки я не розбивався, бо носив окуляри.
Жартував, як макітра, танцював, як поліно –
Руки смикались незграбно, не згиналися коліна.
Я підходив до дівчат – вони завжди втікали!
Хлопці били, як хотіли, та їм цього було мало!
Поміж мною та людьми була прокопана межа –
Ніхто зі мною не дружив, ніхто мене не поважав.
Скажіть хоч одне приємне слово мені!
Я питаю – я хороший? Всі відповідають – ні!
Я питаю – я поганий? Всі відповідають – так!
Значить я – потенційний сексуальний маніяк!

Кожен книжковий хробак –
Потенційний маніяк!

І тільки на уроках ситуація мінялась –
Мене раптом всі любили, всі до мене посміхались!
Я розв’язував завдання, я підказував, що знав.
В мене списували всі, бо я це кожному давав.
Та за розкладом лунає на перерву дзвінок,
Все – закінчилась наука, все – закінчився урок!
І я знову не потрібен, я і знову всім гидкий!
Я запитував у мами – ну чому я такий?
Говорила мені мама: головне в житті – знання!
Ну й нехай я трохи дикий, ну й нехай я розмазня!
І відкрила по-секрету мені істину просту –
Я зміню усю планету, хай-но трохи підросту!
Я підріс, та не збулися гарні мрії мої –
Сиджу на мізерній зарплаті в напівживому НДІ.
Я не став великим вченим, не змінив усю планету,
Зате я дуже добре знаю гарячі сайти інтернету!

Кожен книжковий хробак –
Потенційний маніяк!