Піккардійська Терція – Останній літній дощ 0

Кину в ніч свій тягар - сльози, замалює їх попіл хмар:

Хай ніхто і ніде, і ніколи не побачить наш зорепад.

Може досі ці зорі линуть у чиїсь неспокійні сни -

Одинокість мрій дитини забарилась в самоти.



Я пішов би в зорепади -

У простори площі прощ,

Тільки став мені на заваді

Цей останній літній дощ,

Цей останній літній дощ.



Може й він і на ваших вікнах переплаче останній раз,

І художник на ймення «зірка» намалює прощань анфас.

Кину в ніч свій тягар - сльози, замалює їх попіл хмар:

Хай ніхто і ніде, і ніколи не побачить наш зорепад



Я пішов би в зорепади -

У простори площі прощ,

Тільки став мені на заваді

Цей останній літній дощ,

Цей останній літній дощ.