Кирил Туриченко – Любов останньою ніколи не буває 2

Тебе нема, у снах нема
І день за два в журбі минає,
Коли тебе у снах нема
Я прокидаючись згораю.
Мовчить у промені струна,
Душа не споминах не грає,
Я залишаючись один
Без тебе долю не признаю.

Приспів:
Пробач за сльози, що пекучими були,
Коли за чварами нас доля обiймала,
Пробач за весни, що для тебе не цвіли
І не карай за те, що боляче кохав я,
Веди мене через життя, як через храм,
Де пам'ять молодість закоханим вертає
Не знаю хто, але так праведно сказав:
"Любов останньою ніколи не буває".

Як серце в роздумах болить
Ніхто за мене не відчує,
І тільки мить, щаслива мить
Недолі рану залікує.
Мовчить у промені струна,
Душа не споминах не грає,
Я залишаючись один
Без тебе долю не признаю.

Приспів:
Пробач за сльози, що пекучими були,
Коли за чварами нас доля обiймала,
Пробач за весни, що для тебе не цвіли
І не карай за те, що боляче кохав я,
Веди мене через життя, як через храм,
Де пам'ять молодість закоханим вертає
Не знаю хто, але так праведно сказав:
"Любов останньою ніколи не буває".

Приспів:
Пробач за сльози, що пекучими були,
Коли за чварами нас доля обiймала,
Пробач за весни, що для тебе не цвіли
І не карай за те, що боляче кохав я,
Веди мене через життя, як через храм,
Де пам'ять молодість закоханим вертає
Не знаю хто, але так праведно сказав:
"Любов останньою ніколи не буває".